Про міфи щодо роботи АРМА, оборону економічного фронту та прогалини у законодавстві у питанні управління арештованими активами розповів керівник Агентства з розшуку та менеджменту активів.
20 квітня. Todaysdays. Національне агентство з виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) – доволі молода структура, яка була створена у 2016 році в рамках виконання Україною Плану дій з лібералізації візового режиму з ЄС.
Агентство було створено за аналогією європейських органів, однак у його функціоналі плутаються не лише пересічні громадяни, а й експерти. Розшук злочинних активів, реалізація та передача в управління арештованого майна – все це входить до функцій АРМА.
В управління Агентству були передані численні активи росіян, що були арештовані в рамках розслідувань щодо фінансування війни рф в Україні.
Нині Агентство є одним з державних органів, що фінансує армію шляхом покупки військових облігацій за кошти, отримані внаслідок продажу арештованого майна, власниками якого, зокрема, є російські фізичні та юридичні особи.
Про те, чим саме займається АРМА та з якими проблемами стикнулося відомство під час війни – редакція Todaysdays поговорила з т. в. о. Голови АРМА Дмитром Жоравовичем.
— Які є основні міфи про АРМА? Наскільки великий розрив між тим, що думає про вас суспільство, та тим, що ви робите насправді? Тобто чим займається АРМА? Ви конфіскуєте, продаєте, забираєте?
АРМА має досить складний функціонал, тому часто навіть досвідчені юристи допускають неточності в інтерпретаціях нашої роботи. Інколи нам приписують повноваження правоохоронців, мовляв, АРМА арештувало чи конфіскувало певний актив, хоча ми навіть не є учасником кримінального провадження. Дуже багато плутанини спостерігаємо в поняттях «арештовані», «конфісковані», «стягнуті», «вилучені» активи – все це різні правові механізми, але на практиці АРМА працює лише з арештованим майном. Час від часу нас запитують, чи виплачуємо ми зарплату, чи зберігаємо робочі місця на арештованих підприємствах, тобто наділяють Агентство суто господарськими функціями. Насправді у нашому штаті немає директорів для заводів або водіїв для арештованого транспорту, ми безпосередньо не займаємося господарськими справами, а шукаємо для цього приватні та державні компанії. Також кілька разів натрапляв на статті у ЗМІ, в яких АРМА порівнювалося з компанією з управління активами (КУА), що теж свідчить про дефіцит розуміння нашої компетенції.
Але, мабуть, найбільше АРМА переслідує глибоко вкорінене уявлення, згідно з яким ми є такою собі скарбницею для бюджету і всі наші потуги мають бути спрямовані на його наповнення. Хіба що лінивий ще не порівнював видатки на утримання Агентства з доходами бюджету від управління активами, хоч це абсолютно непорівнювані речі й наш орган не є інвестиційним фондом чи приватною фірмою, які створені для прибуткової діяльності.
Отже, АРМА нічого не арештовує й не конфіскує, не є власником арештованих активів і самостійно нічим не управляє. Чим ми займаємось насправді? Насамперед розшукуємо активи – у рамках кримінальних справ, санкційного механізму, а також виявляємо майно заборонених політичних партій. Це потужний аналітичний блок нашої роботи, з використанням сучасних програм і технологій. Інформація, яку отримують наші спеціалісти, у тому числі з-за кордону, передається правоохоронцям та Мін’юсту для використання в розслідуванні, формування доказової бази, накладення арешту тощо. Завдяки цьому значно розвантажується робота правоохоронної системи, підвищується оперативність та результативність розслідувань, з’являється більше можливостей знайти активи фігурантів та встановити важливі для слідства факти.
Інший напрям роботи – управління активами. Тут АРМА виступає в ролі організатора і контролера управлінських процесів. Агентство має чітко виконати рішення суду, який накладає арешт, визначає, чим управляти та яким конкретно шляхом здійснювати управління – передати на реалізацію торговому майданчику або знайти управителя серед бізнесу. Якщо суд уповноважує нас продавати майно, ми шукаємо для цього електронний майданчик на конкурсі, якщо передати управителю – відбираємо компанію з досвідом, теж на відкритому конкурсі.
Мета управління, чітко задекларована в законі, — не прибуток до держбюджету, а збереження економічної вартості активу до остаточного рішення суду, тобто до конфіскації на користь держави або повернення власнику. Арешт є тимчасовим заходом, який не позбавляє права приватної власності, а лише обмежує його на певний час. А оскільки арештовані активи залишаються чиєюсь законною власністю, їх вартість треба зберігати, і це відповідає інтересам як власника, так і держави. У випадку скасування арешту власник отримує збережений, а інколи й покращений актив, з примноженою вартістю. У разі конфіскації, держава теж виграє, бо їй дістається майно, яке не знецінилося, поки тривало розслідування і судовий процес.
— Як визначається вартість активу, яку ви маєте зберегти? Хто це оцінює? Чи ви отримуєте вже з оцінкою?
Ми часто бачимо у ЗМІ інформацію, що правоохоронці передають в АРМА активи вартістю то мільярд, то п’ять мільярдів гривень. Але ці цифри дуже орієнтовні, насправді професійна оцінка на етапі передачі нам активу, як правило, не проводиться. Водночас наш профільний закон вимагає проводити оцінку вартості активів як у випадку реалізації, так і при передачі управителю за договором. Тільки після проведення такої оцінки можна говорити про вартість активу, все, що озвучується до цього, часто навіть приблизно не відповідає дійсності.
Коли ми передаємо арештоване майно для реалізації, за його оцінку, як і за тимчасове зберігання, рекламу, виставлення на продаж та проведення торгів, відповідає торговий майданчик. Актив має бути оцінено за ринковою ціною, яка є стартовою під час аукціону. Але варто наголосити, що ринкова ціна визначається як ціна товарів у співставних умовах, тобто майно, обтяжене арештом, з частково або повністю втраченими товарними властивостями, інколи з необхідністю додаткових платежів у вигляді ПДВ та митних зборів, не може коштувати так само як і товар без подібної специфіки. На звіт про оцінку також робиться незалежна рецензія для підтвердження об’єктивності встановленої вартості. Оплачує всі ці послуги майданчик за рахунок свого відсотка винагороди від продажу.
Коли ми обираємо для активу управителя на конкурсі, оцінка та її рецензування відбуваються після визначення переможця конкурсу та його коштом. В цьому разі АРМА визначає оцінювача на публічному конкурсі. Зараз цей конкурс оголошується після відбору управителя, але ми готуємо зміни, які дозволять одночасно оголошувати відбір управителя та оцінювача для скорочення строків конкурсу та швидшої передачі активів в управління. Встановлення оціночної вартості активу необхідне для того, щоб управитель міг застрахувати передане йому майно на відповідну суму, що є надійною гарантією збереження вартості активу.
— А як ви обираєте управителя? Як ми розуміємо, управитель отримує частину прибутку від роботи активу, інше – передає державі. Чи звертаєте ви увагу, який саме відсоток від доходу віддаватиме державі управитель? Адже хтось скаже, що віддаватиме 20%, а хтось – 90?
Так, аналізуємо, це один із критеріїв відбору, але не єдиний. Вивчаючи документи учасників конкурсу, ми з’ясовуємо, чи не пов’язаний претендент із власником, оскільки в такий спосіб власник активу через третіх осіб може спробувати повернути контроль над арештованим об’єктом. Звертаємо увагу на досвід компаній у сфері управління подібними активами, бо, наприклад, компанія, яка спеціалізується на виробництві цегли, навряд може ефективно виробляти ковбасні вироби. Також дивимось на наявність необхідного штату та матеріально-технічної бази, зважаємо на те, як потенційні управителі планують розвивати актив, які інвестиції пропонують. В контексті фінансових показників важливо враховувати реалістичність пропозицій, адже можна пообіцяти захмарні капіталовкладення в актив та високі доходи в бюджет, але, аналізуючи фінансову звітність компанії, ми бачимо збиткові результати за останні роки і розуміємо, що учасник просто не здатний виконати свої обіцянки. Тому ми завжди наголошуємо, що аналіз пропозицій від потенційних управителів – це порівняння не стільки цінових пропозицій, скільки комплексних програм управління, і перемагає той, хто в сукупності пропонує найбільш обґрунтовану програму, а не одну чи кілька високих цифр. Отже, відбір управителя вимагає змістовного, а не формального підходу, якісного, а не суто кількісного аналізу. Ми повинні переконатися, що управитель вміє не просто заробляти гроші, але насамперед здатен зберегти конкретний актив.
— Якщо суд ухвалює рішення зняти арешт – ви віддаєте актив власнику. Наприклад, завод. Чи здійснюється ще одна оцінка, в такому разі, аби підтвердити, що він зберіг вартість?
Ні, для того, щоб розуміти, що актив не втрачає вартість, АРМА здійснює моніторинг ефективності управління. Для цього наші працівники щомісяця виїжджають на об’єкти, опрацьовують звіти управителів та роблять висновки, чи дотримуються вони умов договору. Якщо ми виявляємо порушення, бачимо неналежне управління, що призводить до знецінення активу, то ініціюємо розірвання договору.
— Чи часто трапляються випадки розриву угод з управителями? Чи це одиничні випадки?
Такі ситуації час від часу трапляються, оскільки управління арештованими активами є досить складною діяльністю. Є випадки, коли управителі самі відмовляються від управління, і для цього є об’єктивні причини. Всі передані АРМА активи є проблемними, арешти тимчасові і досить часто скасовуються судами, власники майна постійно вдаються до спротиву нашим діям та діяльності управителя – юридичними засобами, медійними кампаніями, фізичними методами… У багатьох ситуаціях складно навіть фізично потрапити на об’єкт через протидію і перешкоджання власників. Працювати в таких умовах виходить далеко не в усіх.
— Трапляється, що активи арештовують, але не передають до АРМА. На сьогодні була чимало гучних заяв про заарештовані активи, але за ними нічого не послідувало. Ми знаємо, кілька підприємств, на які накладено арешт, але до АРМА вони не потрапили. Це рішення слідчих?
Справа в тому, що слідчий або прокурор не має обов’язку передавати арештовані активи в управління АРМА, навіть якщо для цього є всі підстави і актив відповідає необхідним критеріям (визнаний речовим доказом у кримінальній справі, має вартість понад 200 прожиткових мінімумів – ред.). Це право правоохоронців, яке вони можуть реалізувати або ні.
— Тобто, якщо він бачить загрозу, що щось може трапитися з активом, – тоді передає, а якщо ні – то може не клопотати перед судом про передачу?
До певної міри так, адже активи передаються в управління для збереження їх вартості. В теорії для деяких речових доказів, наприклад земельних ділянок, заходи управління для збереження вартості можуть бути не потрібними. Крім того, якщо слідчий добре обізнаний з функціоналом АРМА, він може розуміти, що певними активами, на кшталт недобудов, неможливо управляти, тому не подає клопотань про передачу.
— Чи бувають об’єкти, якими неможливо управляти, але вам їх передають?
На жаль, такі випадки трапляються. Яскраві приклади – недобудований каналізаційний колектор в Одесі, горезвісні недобудови Войцеховського, автомобілі без коліс, документів, з «перебитими» номерами, більш свіжий приклад – понад 4 тисячі одиниць пошкодженої деревини у вкрай поганому стані. Для кращого розуміння, названі недобудови просто не існують юридично, вони не зареєстровані, тобто не введені в цивільний оборот, а значить, їх апріорі не можна ні продати, ні передати в управління за договором.
На можливості ефективного управління суттєво впливають не тільки безпосередні властивості самих активів, але й певні юридичні аспекти, насамперед те, як виписані судові ухвали про передачу активів нам в управління. Якщо ухвала обмежує власника у праві розпорядження, але не обмежує право користування чи навпаки, управління неможливе, воно за визначенням поєднує ці правомочності. Якщо суд не вказує шлях управління активом взагалі або вказує некоректно, тобто майно потрібно продавати, але воно передається для пошуку управителя, виконати ухвалу неможливо. Часто наведений в ухвалі перелік арештованого майна є неповним, наприклад в ньому є нерухомість арештованого підприємства, однак немає обладнання чи комунікаційних мереж, відтак управитель не зможе управляти підприємством як цілісним майновим комплексом.
Щоб подібне траплялося якомога рідше, необхідно на законодавчому рівні запровадити процедуру планування передачі активів в управління. Інакше кажучи, АРМА слід долучати до консультацій з правоохоронцями при ухваленні рішень щодо передачі активів в управління, а також давати можливість висловити свою позицію у суді. Наші представники можуть надати слушні рекомендації щодо того, чи можливо управляти активом, як краще скласти клопотання, який шлях управління буде прийнятнішим для конкретного активу тощо. Натомість зараз всі ці рішення, за окремими винятками, приймаються без нашої участі, не враховують наш досвід і практичні нюанси управління, що призводить до патових вищевказаних ситуацій. До прикладу, 17 будинків Войцеховського нам передано ще в 2019 році, але з об’єктивних причин, жодних зрушень в управлінні з того часу так і не відбулося. Для розв’язання проблеми АРМА вже розробило окремий законопроєкт, який поки що залишається без розгляду.
— Який відсоток серед переданих Агентству активів займають ті, якими з тих чи інших причин неможливо управляти?
Якщо враховувати проблемні ухвали, то таких кейсів понад 50%. Але це не означає, що ми відкладаємо ці ухвали у «папку безнадійних справ» і нічого не робимо. Коли нам передають завод, але без земельних ділянок, на яких він знаходиться, ми звертаємося до правоохоронців з пропозицією додатково накласти арешт на землю, вони вивчають проблему, подають ще одне клопотання, суд арештовує і передає нам це майно. Майже з кожної проблеми є вихід, але це потребує часу. Нам періодично дорікають, що активи довго не передаються управителям, проте мало хто враховує всі реалії цього процесу – від фізичного огляду майна, якому всіляко протидіє власник, збору інформації, яку він добровільно ніколи не надає, до необхідності доарешту активів та уточнення ухвал, на що можуть піти місяці. А ще є оцінка, тривалість якої залежить від масштабу активу, конкурсний відбір управителя, отримання різних дозвільних документів та погоджень, підготовка та підписання договору і тільки після цього фактична передача об’єкта управителю. Жоден з цих процесів не є автоматичним і в сукупності не може відбуватися за кілька днів чи тижнів, як би нам цього не хотілося. Хто справді розбирається в усіх деталях, той це добре розуміє.
— Чи є певний трекер, за яким можна відстежити статус об’єкта? От є рішення суду, ви об’єкт забрали, оголосили конкурс на управителя… Чи є якась єдина система, де можна відстежити етап, на якому знаходиться актив?
Зараз такого трекера в нас немає, навіть Реєстр арештованих активів, доступ до якого обмежено на період воєнного стану, не містить детальної інформації про кожен крок з управління активом. Але буквально місяць тому ми почали роботу над розробкою програмного продукту, який дозволить об’єднати в єдину систему всі регламентовані процедури управління та автоматично контролювати їх виконання. Подібна система, реалізована власними силами наших фахівців, без використання додаткових бюджетних коштів, наразі вже працює у сфері розшуку активів і дозволяє опрацьовувати великі обсяги інформації з реєстрів та інших джерел за чіткими алгоритмами та з мінімальним втручанням людини. Це наша внутрішня система, за зразком якої ми хочемо вдосконалити менеджмент активів. Після того, як ця база даних запрацює всередині органу, ми маємо намір зробити її відкритою, щоб кожен міг прослідкувати, що відбувається з активом з моменту надходження до АРМА ухвали суду.
— Скільки часу потрібно на тестування та публічний запуск такої системи?
Гадаю, кілька місяців, не більше. Ще раз хочу акцентувати, що ми повністю реалізуємо цей проєкт власними силами, без жодних асигнувань з бюджету чи допомоги донорів. У нас є для цього компетентні ІТ-фахівці, зусиллями яких ми нещодавно змогли запустити Реєстр арештованих активів у повноцінну експлуатацію та, знову ж таки, із суттєвою економією бюджетних коштів.
— Ви сказали про перешкоди, які створюють власники заарештованого майна, не дають управителям зайти, передати це все в управління. Це лише юридичні перешкоди? Чи трапляються випадки мітингів, перекриття доріг, ще чогось?
В хід йдуть всі можливі засоби, від фізичної протидії до написання різних скарг та подачі позовів до суду. Фізичні методи найчастіше проявляються у недопуску наших працівників на об’єкти, але трапляються й більш серйозні інциденти. Кілька місяців тому ми передавали в управління арештовану нерухомість у центрі Києва, яка належить росіянам, наближеним до керівництва «Газпрому». Коли наші співробітники разом із представниками управителя намагались туди потрапити, нас зустрічали озброєні люди, тому довелось залучати поліцію.
Дуже поширеним способом протидії власників є необґрунтовані судові позови, які вони у підсумку програють, але це все одно створює нам перешкоди. Ми вже звикли до того, що господарські суди або суди в якихось далеких районах виносять ухвали, якими забороняють нам вчиняти певні дії з управління активами. Але, мабуть, найбільш витончений спосіб впливу — це намагання тиснути на наш орган через певні політичні важелі та зв’язки. Це стало особливо помітним за останній рік, оскільки з початку повномасштабної війни до нас потрапляють дуже серйозні активи, робота яких впливає на цілі регіони та галузі економіки, і власники цих активів не мають ніякого бажання розлучатись з ними.
— Як вони намагаються вплинути? «Телефоне право»? Знаходять покровителів у владі?
Мені здається, «телефонне право» в нашій країні своє віджило, натомість широко використовуються компрометуючі політичні заяви, інформаційні кампанії з дискредитації, маніпулювання фактами, що створює абсолютно негативний образ органу та спотворює реальні результати його роботи.
— І, мабуть, шантаж, що люди залишаться без роботи, місто без податків?
Це дуже поширені прийоми. Гарний приклад — підприємство «Вінницяпобутхім», яке відоме на всю країну своєю продукцією, зокрема під торговою маркою «Ушастий нянь». Ми відібрали управителя, провели оцінку, підписали договір, але коли справа дійшла до фактично управління, місцеві енергетики припинили постачання електрики на підприємство. Їх пояснення – зв’язок активу з російським бізнесом. Але постає логічне питання: чому електропостачання не припинили рік тому, відразу, коли почалась війна і вже тоді стало відомо про російських бенефіціарів? А зробили це акурат тоді, коли на об’єкт зайшла українська компанія, яка готова працювати, зберігати актив і платити гроші до бюджету, в тому числі до місцевого! Звісно, відповіді не знайшлося. Я вважаю це яскравим проявом тиску власника через інші структури.
— У мене питання: хто має вирішувати всі ці суперечності? АРМА? Новий управитель? Місцеві адміністрації? Якщо це масштабується – сьогодні електроенергія, завтра газ, потім вода, хто вирішуватиме ці питання?
Кожну проблему треба вирішувати індивідуально. Є порушення, за які передбачено кримінальну відповідальність і тут можуть допомогти тільки правоохоронні органи. Є незаконні дії посадових осіб, для усунення яких можна подати позовну заяву до суду і т.п. Одного суб’єкта, який може розв’язувати всі проблеми, не існує. Мандат АРМА в цьому контексті обмежений відбором управителя, підписанням договору та контролем за ефективністю управління. Після підписання договору управитель отримує законне право користування активом і може відстоювати його у будь-який доступний законний спосіб.
— Виходить, що до вас подібні ситуації також мають відношення – ви маєте зберегти економічну вартість активу, і ваша задача, аби він працював. Тобто бенефіціар цих проблем у будь-якому випадку ви?
Загалом так. І, на жаль, через такі проблеми ми не маємо великої конкуренції серед підприємців за право управляти арештованими активами – всі перелічені труднощі негативно впливають на мотивацію бізнесу брати в управління проблемні активи.
— У моменти активізації ударів ворога по Україні, як ми неодноразово чули від експертів, економічна активність дещо падає. У вас в Агентстві такий фактор впливає на процес пошуку управителя?
Безпрецедентне погіршення економічної ситуації, спричинене війною загалом, а не окремими фазами чи подіями, має негативний вплив на відбір управителів. Особливо, якщо актив знаходиться в зоні бойових дій чи у прифронтовому регіоні. Приклад – Глухівський кар’єр кварцитів. Ми знайшли управителя, але переможець відмовився від укладення договору. Цей кар’єр знаходиться всього за кілька десятків кілометрів від кордону з рф, там постійно відбуваються обстріли. Ось вам і фактор.
Інший випадок пов’язаний з великим елеватором в Новоайдарі Луганської області. Ми теж знайшли управителя, але до укладення договору так і не дійшло, бо з перших днів війни актив опинився в окупації.
Але попри всі негативні обставини, в період воєнного стану АРМА досягнуло найкращих показників у своїй роботі, причому як у сфері розшуку активів, так і в напрямку управління. За рахунок арештованих активів бюджет отримав за цей час понад 1,5 мільярда гривень.
При цьому ефективність управління не слід вимірювати тільки сумами перерахованих до бюджету коштів, адже наші управителі витрачають ресурси на утримання активів, їх відновлення та ремонти, виплати заробітних плат тощо. Якби не діяльність АРМА, всі ці витрати лягли б на державу. Крім того, управителі протягом минулого року забезпечили роботою понад 1 000 працівників, завдяки яким арештовані активи функціонують. Водночас з отриманих доходів сплачено понад 90 мільйонів гривень різних податків, що вкрай важливо під час війни.
— Тобто ви зберігаєте роботоздатність підприємства, як достойного платника податків, і цією передачею в управління зберігаєте робочі місця там, де це підприємство працює?
Так, економічний ефект від діяльності АРМА є комплексним і не обмежується прямими надходження до бюджету, як багато хто уявляє цю систему. Ми повертаємо активи у легальний економічний оборот, вони працюють на економіку країни, відкривають можливості розширення бізнесу для українських підприємців та дають позитивний соціальний ефект у вигляді збережених та створених робочих місць.
— Як я розумію, серед переданих вам об’єктів є ті, що потрапляли під обстріли?
Такі об’єкти є в кожній частково окупованій та прифронтовій області. Кілька місяців тому наші спеціалісти оглядали майно великого підприємства в Нікополі, а буквально на наступний день його директор загинув на території цього заводу від обстрілу окупантів. Тож працівники АРМА щодня ризикують життям при огляді таких активів. Ще один відомий об’єкт – так звана мисливська резиденція Януковича у Сухолуччі неподалік від Києва – був обстріляний і значною мірою зруйнований ще рік тому, під час боїв на Київщині.
Зрозуміло, що в таких випадках управителю складно забезпечити ефективне управління.
— І він розриває з вами контракт?
Переважно так, оскільки використовувати знищені або пошкоджені активи відповідно до програми управління вже неможливо. В даному випадку спрацьовує страховка, бо однією з обов’язкових умов договору є страхування активу.
— А хто страхує?
Управитель. Наша система побудована так, що жодна копійка бюджетних коштів не витрачається ні на пошук управителя, ні на оцінку активів, ні на їх страхування чи навіть нотаріальні послуги. Сама ідея АРМА полягає в тому, щоб максимально перекласти тягар утримання арештованих активів з держави на приватний сектор, компенсуючи це винагородою з доходів від управління. А оскільки в договорі фіксується не конкретна сума винагороди, а певний відсоток від загального доходу, то управитель зацікавлений у збільшенні його розміру, що своєю чергою неможливо без ефективної господарської діяльності.
— Агентству були передані ТЕЦ, що у Львівській області («Новояворівська ТЕЦ» та «Новороздільська ТЕЦ»). І це об’єкти критичної інфраструктури, а такі об’єкти є одними з основних цілей ракетних атак. Як підбираються управителі для таких об’єктів? Це ваша зона відповідальності чи це уряд?
У 2021 році до нашого профільного закону додалась норма, яка регулює управління активами в особливих випадках. Що таке особливі випадки? Це ситуації, коли потенційні збої у функціонуванні арештованих підприємств можуть призвести до надзвичайної ситуації, наприклад техногенної катастрофи. Це стосується лише активів у сферах тепло-, газо-, електро- та водопостачання, а також у сфері оборонної промисловості. Якщо АРМА отримує такий об’єкт в управління і виявляє відповідні ризики, то звертається до Кабміну з пропозицією передати підприємство профільній державній компанії поза конкурсом. Це необхідність, оскільки від роботи подібних активів залежить життєдіяльність окремих міст і регіонів, а у випадку з об’єктами ВПК – національна безпека. Класичний відбір управителя на конкурсі, як зазначалось, є досить тривалим процесом, тоді як діяти потрібно швидко. До того ж не факт, що приватний управитель буде здатним забезпечити належне функціонування стратегічних активів, у будь-який момент він може відмовитись від договору. Тому держава має гарантувати збереження і роботу об’єктів критичної інфраструктури, і даний механізм вирішує це завдання.
Ситуація з ТЕЦ у Львівській області стала двигуном вказаних змін. Спочатку ці ТЕЦ були передані управителю на конкурсних засадах, але він не впорався з управлінням, що зрештою призвело до зриву опалювального сезону у двох містах з десятками тисяч жителів. Для уникнення схожих сценаріїв у майбутньому і була розроблена та впроваджена на законодавчому рівні нова процедура, за якою уряд призначає управителя своїм розпорядженням.
Механізм повністю себе виправдав. У такий спосіб ми вже передали в управління 26 облгазів, мережу АЗС «Глуско», зараз ініціювали також передачу АЗС Татнафти у Харківській та Полтавській області. Якщо дивитися на результат, то згадані ТЕЦ на Львівщині останніми роками успішно проходять опалювальний сезон, ремонтуються та модернізуються нашим управителем.
— Чи передбачені якісь штрафні санкції у разі дострокового розірвання договору управителем?
Все залежить від умов, прописаних у договорі. Але, як правило, ми не включаємо штрафні санкції за розірвання договору. Діяльність управителя й без того досить ризикована, і, боюсь, якби в нас були ще й штрафи, це б точно не додало бізнесу мотивації подаватись на наші конкурси.
— А іноземні компанії можуть претендувати на управління?
Претендувати може будь-який суб’єкт господарської діяльності, що має право здійснювати таку діяльність на території України. Якщо йдеться про іноземні компанії, то вони повинні мати свої зареєстровані представництва та працювати у правовому полі нашої держави. Поки що серед відібраних управителів таких компаній немає.
Більше про специфіку роботи АРМА читайте у другій частині інтерв’ю, яке незабаром буде опубліковано на Todaysdays.